Сіамські близнюки маша і даша сьогодні. Сіамські близнюки Маша і Даша Крівошляпови: їх розвела смерть. НДІ як рідний дім
двійнята, з народження мають зрощені один з одним частини тіл. Імовірність народження сіамських близнюків становить приблизно 1: 200.000. Причина виникнення - порушення розбіжності клітин зиготи однояйцевих близнюків в утробі матері. Близько 50% сіамських близнюків народжуються мертвими, ще 25-45% таких дітей гинуть ще в дитинстві, таким чином виживаність після року становить від 5 до 25%. Найчастіше (70-75% випадків) сіамські близнюки у жіночої статі.
Знамениті московські сіамські близнюки Маша і Даша Крівошляповинародилися в 1950 році з двома головами, чотирма руками і трьома ногами (dicephales tetrabrachius dipus). Їх хребетні стовпи були з'єднані під кутом в 90 градусів. Матері дівчаток спочатку сказали, що її дочки померли, але через деякий час медсестра показала їй блзнецов. Після цього у жінки розвинулося психічний розлад. Михайло Крівошляпов був в той час шофером Лаврентія Берії. Під тиском медичного керівництва він підписав свідоцтво про смерть дочок і більше ніколи не намагався нічого дізнатися про них. Дівчаток вивчали протягом 20 років: протягом 7 перших років в Інституті педіатрії АМН СРСР їх вивчав фізіолог Петро Анохін, потім їх помістили в Центральний науково-дослідний інститут травматології і ортопедії. Там дівчаток навчили пересуватися за допомогою милиць і дали їм початкову освіту. Сестри були справжніми «піддослідними кроликами» для дослідників. Одягали їх тільки для газетних фотографій. Ось такий фільм зняли про них в 1955 році:
Ходити сестри навчилися після багаторічних тренувань, при цьому кожна з них контролювала свою ногу. Третя нога була ампутована в період підліткового віку сестер. Навіть з милицями вони могли пересуватися тільки дуже повільно, кожен крок вимагав значних зусиль. Внаслідок цього сестри були працездатні і жили на інвалідну пенсію. І тільки німецька фірма «Майра» спеціально для сестер виготовила коляску, яка дуже полегшила життя близнюків, дала їм можливість пересуватися. В1964 році Марію і Дарину помістили в інтернат для дітей з проблемами моторики, що знаходився в Новочеркаську. Всього близнюки жили протягом майже 40 років в радянських установах для інвалідів.
Після двох років лікування в психіатричному центрі мати дівчаток відпустили, і вона знову зайнялася пошуком дочок. Як писала газета «Життя», мати знайшла дочок, коли їм було 35 років, і відвідувала протягом 4 років, проте потім Маша і Даша відмовилися з нею бачитися.
У 1989 році вони переїхали в власний будинок в Москві. На пропозицію хірургів про поділ відповіли відмовою. Потрібно відзначити, що в середньому після операції з розділення виживає кожен четвертий близнюк. Причому успішним хірургічне втручання вважається навіть якщо один з пацієнтів гине. Але якщо у близнюків один життєво важливий орган - серце або печінку, то хірургічне втручання неможливе.
Незадовго до смерті на запрошення однієї французької фірми вони відвідали Париж. Ближче до кінця їх життєвого шляху все сильніше почало позначатися на здоров'ї захворювання на алкоголізм. Так, Марія і Дарина страждали від цирозу печінки і набряку легенів. Після багатьох років боротьби проти залежності від алкоголю, у Марії сталася зупинка серця, близько півночі 13 квітня 2003 року. У неділю вранці через скарги живий сестри на самопочуття «сплячу» Марію і Дарину госпіталізували, потім була виявлена \u200b\u200bпричина смерті Марії, «гострий інфаркт». Але для Дар'ї вона залишалася міцно спить. Так як сестри Крівошляпови мали загальну кровоносну систему, через 17 годин після смерті Марії в результаті інтоксикації наступила смерть і Дар'ї. Померли вони на п'ятдесят четвертому році життя.
Маша і Даша Крівошляпови мали загальну кровоносну систему, тому коли померла від інфаркту Маша, через 17 годин в результаті інтоксикації наступила смерть Даші (хоча вона не знала, що сестра померла, думаючи, що та спить).
З 53-річними сестрами Крівошляповимі ( «КП» писала про них в січні 2000 року) сталося те, чого бояться всі батьки сіамських близнюків, - що один з них помре раніше, ніж інший ... Але батьків Маша і Даша Крівошляпови, останні тридцять років прожили в підмосковному пансіонаті для ветеранів праці, не пам'ятають. У них була «друга мама» - тітка Надя, Надія Федорівна Горохова, медсестра Інституту протезування і протезобудування, яка з шести років дбала про сестер.
Якби я була ходяча, дівчатка були б живі, - гірко плаче Надія Федорівна. Вона навчила маляток всьому - їсти ложкою, ходити, посміхатися, вибила їм пенсію.
У суботу Машенька мені подзвонила, - Надія Федорівна змушує себе не ридати. - Каже: «Тітка Надя, щось я себе погано почуваю. Дихати важко ». Я їй відразу: «Негайно викликай« швидку ». Це серце ».
У неділю під час ранкового обходу доктор пансіонату поміряла тиск сестрам. І тут же викликала «швидку».
До реанімації 1-ї Градськой сестри доїхали «напівживими». Тобто серце Маші вже перестало битися, а загальна з сестрою кровоносна система ще гнала життя по судинах Даші.
Даша не знала, що її сестра померла.
Їй сказали, що Маша просто спить після уколів, - каже директор інтернату Едіта Нестерова.
А їх не можна було розділити зараз, щоб врятувати одну сестру?
Ні зараз, ні в дитинстві - загальна кровоносна система ...
У понеділок вранці після уколу не прокинулася і Даша Крівошляпова.
Сестри Крівошляпови - одні з найвідоміших в світі сіамських близнюків. Вони являють собою класичні приклад ішіопагов. Це випадки, коли одночасно зрощуються таз, черевна порожнина і кінцівки сіамських близнюків.
біографія сестер
Сестри Крівошляпови з'явилися на світ 4 січня 1950 року. Вони народилися в Москві. У сіамських близнюків спочатку було дві голови, чотири руки і три ноги. Спинні хребти сестер виявилися з'єднані під прямим кутом. Ще в пологовому будинку їх матері сказали, що діти померли від пневмонії, і їх у неї забрали.
Перші 7 років феномен дівчаток вивчав відомий радянський фізіолог Петро Анохін. Він прославився тим, що створив теорію функціональних систем - особливу модель, що описує структуру поведінки людини. Дослідження проводилися на базі Академії медичних наук СРСР.
Після дівчаток перевели в інший науково-дослідний центр, який спеціалізувався на ортопедії і травматології. Сестер звали Даша і Маша. На новому місці всерйоз зайнялися тим, щоб не тільки вивчити їх феномен, але і допомогти їм. Їх навчили пересуватися за допомогою милиць, вони отримали початкову освіту.
Життя під мікроскопом
Протягом довгих років сестри Крівошляпови були об'єктами для вивчення рідкісного захворювання. Справжнім досягненням стало, коли вони, нарешті, навчилися ходити після довгих років тренувань. Цього вдалося досягти тільки за рахунок того, що кожна з сестер контролювала свою ногу. Третю ногу було вирішено ампутувати. До такого висновку прийшли фізіологи, коли дівчатка перебували в підлітковому віці.
Пересуватися сестри Крівошляпови змогли тільки за допомогою милиць. Але навіть за цих умов все відбувалося дуже повільно. Кожен крок вимагав від них неймовірних зусиль. Через це, а також через підвищений загальної уваги і цікавості навколишніх сіамські близнюки сестри Крівошляпови не могли влаштуватися ні на яку роботу. Та й освіту вони отримали тільки початкова. Їм доводилося жити на пенсію інвалідів.
Варто зазначити, що не всі сіамські близнюки, що опинилися в такій ситуації, мали серйозні проблеми з пересуванням. Наприклад, американські сестри Хенсел, які живі досі, пересуваються без будь-яких труднощів.
Власний будинок
Більшу частину свого життя Даша і Маша жили в різних радянських соціальних установах, призначених для інвалідів. У них вони в цілому провели майже чотири десятки років. З 1964 року мешкали в інтернаті для неповнолітніх з проблемами моторики, який знаходився в Новочеркаську.
Свій власний будинок Марія і Дарина Крівошляпови знайшли тільки в 1989 році, коли їм виповнилося по 39 років. Вони залишалися жити разом, не дивлячись на те, що вітчизняні та зарубіжні хірурги неодноразово пропонували їм провести операцію з розділення. Однак вони незмінно відмовлялися. На початку 90-х за пропозицією однієї французької фірми сестри відвідали Францію. Поїздка в Париж стала одним з найяскравіших вражень в їх житті.
Особисте життя
Варто відзначити, що пристрастилися до алкоголю сестри ще в 14 років. Регулярно вони стали вживати спиртне після поїздки до Німеччини на початку 90-х років. Там вони стали героями документального фільму. Самі сестри визнавалися, що їх вразило ставлення до них оточуючих - шанобливе і зацікавлена. Там були для них створені умови, щоб відчути себе людьми. На них не показували пальцями і не розглядали пильно на кожному кроці. На відміну від Москви, де за їх інвалідним візком моментально збиралася величезний натовп.
Незважаючи на проблеми зі здоров'ям, примудрялися вступати в інтимний зв'язок з чоловіками сестри Крівошляпови. Особисте життя їх при цьому не складалася. Знайти людину, яка б зрозумів і прийняв їх, було практично нереально. Кожна історія їх закоханості сумна, зізнавалися самі Маша і Даша, тому і розповідали про них неохоче. Ще в школі одна з викладачок порадила їм навіть не починати замислюватися про хлопчиків, коли однією з сестер сподобався однокласник.
різні характери
Будучи з'єднаними фізично, сестри сильно відрізнялися один від одного по духовному розвитку і характером. Більш легковажною і влюблива завжди була Даша. Маша, навпаки, залишалася максимально спокійним і в якомусь сенсі навіть пасивним людиною. При цьому лікарі їм категорично забороняли займатися сексом, але природа брала своє. Не звертаючи уваги на те, що кожен такий досвід може закінчитися трагічно, вони йшли на ризик. Необережний рух або непередбачена реакція організму могли закінчитися для сестер найсильнішим кровотечею.
Думки про самогубство
Усвідомлення свого безвихідного становища, життя під мікроскопом, постійна увага науковців і журналістів негативно позначилися на психологічному стані героїнь нашої статті. Їх неодноразово відвідували думки про самогубство.
Одного разу така ідея з'явилася у Даші в Німеччині, в якій вони потрапили ніби в казку. Ввічливе звернення, делікатне увагу і в той же час смуток від того становища, в якому вони опинилися. Волею випадку, вони жили в той раз в готелі на 11 поверсі, і Даша всерйоз пропонувала Маші зістрибнути з даху, щоб зафіксувати ці прекрасні дні, щоб тільки вони залишилися в їх пам'яті.
Прощай, алкоголь!
Згодом сестри вирішили закодуватися, але надовго їх не вистачило. Життя без алкоголю виявилася для них довгої і болісної тортурами, в результаті вони буквально наполягали на тому, щоб медики повернули все назад. Легкий дурман від алкогольних парів дозволяв їм хоча б на якийсь час забути про життєві труднощі, про свої проблеми, які в кінцевому підсумку виявляються невирішеними. Всі спроби відмовитися від алкоголю так ні до чого не привели.
Батьки сестер Крівошляпових
Батьком сестер був Михайло Крівошляпов. Він працював особистим водієм одного з лідерів радянської держави - Лаврентія Берії. Коли дівчатка народилися, їх було відразу вирішено не віддавати батькам, а вивчати і досліджувати.
Матері просто збрехали, сказавши, що Даша і Маша померли від пневмонії. Потім, правда, показали їй близнят, але забрати не дозволили. Батька буквально змусили підписати документи про смерть дочок. На цьому наполягало партійне керівництво, яке вчені переконали в необхідності вивчення цього медичного і соціального феномена. Михайло Крівошляпов свідоцтва про смерть підписав і більше ніколи в житті не намагався нічого дізнатися про долю своїх дітей. Він залишив дівчаткам своє прізвище, але в графі "По батькові" поставив чуже ім'я. Так дівчинки стали Іванівна. У графі "Батько" в їх анкетах стояв прочерк.
Мати Катерина незабаром після того, як їй показали дівчаток, потрапила в психоневрологічну клініку. Провівши там два роки, вона повернулася до нормального життя і почала шукати дочок, але безрезультатно. На думку деяких журналістів і біографів, їй знову сказали, що вони померли. Вітчизняна газета "Життя" повідомляла, що матері вдалося розшукати дочок, коли їм було по 35 років. Вона їх відвідувала протягом декількох років, але потім вони самі відмовилися з нею бачитися. При цьому сестри Крівошляпови розповідали іншу історію.
Зустріч з матір'ю
Даша і Маша розповідали, що коли вирішили відвідати матір, то приїхали до неї додому. Однак зустріч кардинально відрізнялася від того, що вони собі уявляли. На порозі їх зустріла сувора і холодна жінка. Для них вона була зовсім чужа, не проявляла ніяких почуттів. Зустріч відбулася вже в 90-і роки. З'ясувалося, що батько Крівошляпових помер ще в 1980-му. Прямо з порогу на сестер обрушилися закиди в тому, що вони не намагалися приїхати до неї раніше. При цьому сіамські близнюки давно намагалися дізнатися про долю своїх батьків. Але довгий час їм відповідали, що з ними чи не можна зв'язатися, то їх вже немає в живих. Так, ще за радянських часів Даші і Маші розповідали, що їх мати померла під час важких пологів.
Незважаючи на все це, вони вірили, що коли-небудь зустрінуться. Розшукати адреса вдалося, коли їм було вже за 30. На своє 35-річчя вони зібралися з духом і приїхали в гості до рідної сім'ї. Прийом був максимально недружнім. З'ясувалося, що Катерина живе з двома синами - Анатолієм і Сергієм. Але поспілкуватися з ними також не вдалося. Обидва сильно зловживали алкоголем. Тоді у сестер з'явилася версія, що їх пристрасть до міцних напоїв багато в чому може бути спадковою. Налагодити стосунки з родичів так і не вдалося.
Мати сестер Крівошляпових померла в 90-х і була похована поряд із чоловіком на Химкинском кладовищі. Даша і Маша неодноразово збиралися відвідати могилу батьків, але так жодного разу на ній і не побували.
трагічний кінець
В кінці життєвого шляху у сестер все частіше стали виникати проблеми зі здоров'ям. Сестри Крівошляпови, біографія яких постійно була на виду, з часом звикли до алкоголю. Лікарі їм ставили однозначний діагноз - набряк легенів і цироз печінки.
Особливо зловживала міцними напоями Марія. Вона кілька років боролася зі своєю залежністю, поки навесні 2003 року, близько опівночі, у неї не сталася зупинка серця. Вранці залишилася в живих Дарина стала скаржитися на погане самопочуття, її оперативно доставили в лікарню. Незабаром лікарі констатували і її смерть.
Медикам вдалося встановити, чому померли сестри Крівошляпови. Причина смерті Марії - гострий інфаркт. Примітно, що для Дар'ї весь цей час вона залишалася не мертвою, а міцно спить. Дівчата мали загальну кровоносну систему, тому загибель Дар'ї була неминуча. Вона померла через 17 годин. Причиною її смерті стала інтоксикація всього організму. Усвідомлювати, що кінець неминучий, причому буквально через кілька годин, було моторошно.
Сестри Крівошляпови, похорони яких відбулися на Ніколо-Архангельському кладовищі, прожили всього 53 болісних року. Хоча якщо для звичайної людини це термін невеликий, то для інваліда, ураженого подібною недугою, вік вельми значний.
"Вивчення харчової збудливості проводилося шляхом роздільного харчування одного з близнюків.
У дитини, що не отримував їжу, вивчався цукор крові і склад шлункового соку "- чується нам солодкуватий знайомий голос диктора за кадром.
"Дослідження полягало в тому, що одну дитину годували, а інша дівчинка їжу не отримувала ..." - продовжує він бадьоро і запально, наче веде розповідь про успіхи черговий соціалістичного будівництва Радянського Союзу.
«У вас народилися мертві діти» - сказали їх матері Катерині Крівошляповой в пологовому будинку номер 6. Вона підписала свідоцтво про смерть (яке стало першим документом в житті сіамських близнюків Маші і Даші Крівошляпових), але через кілька днів жаліслива акушерка відвела її в реанімаційний бокс ...
Побачивши своїх дочок, Катерина Крівошляпова збожеволіла. Наступні два роки вона провела в психіатричній лікарні. Так почалося життя Маші і Даші.
Їм дійсно передбачали швидку смерть. Рік життя пророкував академік Петро Анохін. Він забрав їх до Інституту фізіології людини для подальших досліджень - треба було поспішати, Машу і Дашу визнали медичної рідкістю.
Їх мутація була феноменальною і носила назву - dicephales tetrabrachius dipus. Надалі її внесли до Книги рекордів Гіннесса. У близнюків були розділені тіла, але загальна кровоносна і сечостатева системи і три ноги на двох, одна з яких складалася з двох зрощених.
До шести років їх перевели в Інститут протезування і протезобудування. Вони не вміли ходити, сидіти і самостійно їсти. Але лікарі вже захистили незліченна кількість дисертацій і був знятий фільм-посібник для медичних вузів.
В Інституті протезування медсестра Надія Лопухіна вчила дівчаток ходити. Це було важко - нервова система кожної керувала тільки однією ногою, третя нога допомагала зберігати рівновагу. Виявилося, простіше спочатку навчитися їздити на велосипеді.
Близнюків намагалися адаптувати до життя в суспільстві. Їм відзначали народження, закручували на ганчірочки в волосся, як це належить дівчатам. Але Маша і Даша ще на три роки зрозуміли, що вони не такі як всі. Сестри намагалися задирати халати санітарок, щоб порахувати, скільки у них ніг.
У дитинстві вони дивувалися, чому навколо них завжди натовп. Родичі інших хворих, які лежали в інституті, намагалися за пляшку горілки прорватися, подивитися на Машу і Дашу ...
У них було тільки одне свідчення народження на двох, Дашине. Для того, щоб Маша отримала паспорт, лікарям довелося писати спеціальний папір, що засвідчує, що Маша і Даша дві різні людини.
А вони були абсолютно різними: Маша - темпераментної і жорсткої, Даша - сором'язливою і чутливої. У школі Маша списувала у Даші, Даша перша закохалася, і перша навчилася цілуватися.
Любов була божевільною, в повному розумінні нереальною. Славко був дуже «важкий інвалід». Після поліомієліту руки і ноги у нього були паралізовані. Побачення проходили так: сестри сиділи в саду під вишнею, з магнітофоном, а Славик поруч, в інвалідному кріслі.
Маша і Даша дожили до 15-річчя. І це стало сенсацією. Незрозуміло було тільки одне - що з ними робити далі, коли вже все вивчено. Лікарі вирішили нанести останній штрих - ампутувати дівчаткам третю, непотрібну ногу.
І все життя вони страждали від фантомного болю, обидві. Кажуть, і кошмари вони бачили на двох, і думки читали один у одного. Тільки Даша гірше вміла терпіти, вона почала спиватися, а похмілля було в обох. Якраз в цей час про «закритому медичному об'єкті Маша і Даша Крівошляпови» написала перебудовна преса.
Після публікації журналісти пустили слух, що сестри - позашлюбні діти Лаврентія Берії. Неможливо було повірити, що подібне може статися з людиною без всякого диявольського наміру (батько дівчаток - Михайло, в той час був шофером Берії. Під тиском медичного керівництва він підписав свідоцтво про смерть дочок і більше ніколи не намагався нічого дізнатися про них).
Після двох років лікування в психіатричному центрі мати дівчаток, Катерину, відпустили і вона знову зайнялася пошуком дочок. За версією газети El Mundo, їй знову сказали, що дівчатка померли. Однак, як писала газета «Життя», мати знайшла дочок, коли їм було 35 років, і відвідувала протягом 4 років, проте потім Маша і Даша відмовилися з нею бачитися.
У 1964 році Марію і Дарину помістили в інтернат для дітей з проблемами моторики, що знаходився в Новочеркаську. У 1970 році переїхали в Москву в притулок для людей похилого віку №6.
Всього близнюки жили протягом майже 40 років в радянських установах для інвалідів.
Вони страждали від недоречного цікавості сусідів по будинку престарілих. «Як же ви будете помирати»? - це був найболючіше питання для сіамських близнюків.
У 1989 році вони переїхали у власний будинок в Москві. На пропозицію хірургів про поділ відповіли відмовою. Незадовго до смерті на запрошення однієї французької фірми вони відвідали Париж.
Ближче до кінця їх життєвого шляху все сильніше почало позначатися на здоров'ї захворювання на алкоголізм. Так, Марія і Дарина страждали від цирозу печінки і набряку легенів. Після багатьох років боротьби проти залежності від алкоголю, у Марії сталася зупинка серця, близько півночі 13 квітня 2003 року. У неділю вранці через скарги живий сестри на самопочуття «сплячу» Марію і Дарину госпіталізували, потім була виявлена \u200b\u200bпричина смерті Марії, «гострий інфаркт».
Але для Дар'ї вона залишалася міцно спить. Так як сестри Крівошляпови мали загальну кровоносну систему, через 17 годин після смерті Марії в результаті інтоксикації наступила смерть і Дар'ї.
Так, на п'ятдесят четвертому році життя померли сестри Крівошляпови. Їх тіла кремували в крематорії Ніколо-Архангельського кладовища.
Сестри Крівошляпови, Даша і Маша, - сіамські близнюки. Їх доля стала виграшною темою для багатьох дисертацій, а вони самі - бажаним піддослідним матеріалом для видатних діячів вітчизняної медицини. Правда, так було до того моменту, поки дівчинки викликали інтерес.
Це дві людини в одному тілі, яких суспільство називало не інакше як помилкою природи, а професора вважали науковим експериментом.
Сестри Крівошляпови: біографія жалюгідного життя
Їх народження стало сенсаційним для всього світу. Дівчата втратили батьків відразу, не встигнувши навіть розкрити очі. 4 січня 1950 року Крівошляпова Катерина - їх мама, важко вирішилася від тягаря. Акушерка, яка приймала пологи шляхом кесаревого розтину, Констатувавши, що це близнюки, відразу втратила свідомість. Лікарі, продумуючи правильну тактику поведінки, сказали породіллі, що діти з'явилися на світ мертвими і відразу ж сфабрикували неправдиве свідчення про смерть. Мати не могла повірити в загибель новонароджених, адже чітко чула їх плач. Намагаючись добитися правди, вона випитувала її у персоналу. Одна жаліслива нянечка-практикантка зглянулася і повела в палату, де перебували дівчинки. Після побаченого Катерина Крівошляпова два роки перебувала в одній з московських психіатричних клінік. Ніколи більше вона не згадувала про свої первістках, «поховавши» їх в тому
Правду про дітей знав також їх батько - Михайло Крівошляпов, який перебував під час пологів поруч з дружиною. Він дав згоду на визнання мнимої смерті дівчаток, просячи при цьому лікарів зробити все можливе, щоб діти вижили. Залишив їм своє прізвище, чоловік попросив лише змінити по батькові. І це не дивно, тому як Михайло працював особистим водієм Берії. Так Крівошляпови Марія і Дарина Михайлівни стали Іванівна. Батько щомісяця переводив в НДІ пристойну суму на лікування своїх дітей. Помер він від раку мозку в 1980 році.
На початку складного шляху
З пологового будинку дівчинки були переведені в Інститут педіатрії Академії медичних наук, в якому прожили 7 років. Всі ці роки над малятами проводилися щотижневі досліди, спрямовані на пояснення У трирічному віці їх клали на лід на тривалий час, після чого одна з маляток захворіла на запалення легенів. Їх обважували датчиками, змушували ковтати зонд, водили натовпу студентів для демонстрації «помилки природи». У 1958 році такий « цікавий матеріал»Намагалися перекупити американські вчені, обіцяючи малятам забезпечене життя, роботу і освіту, але отримали категоричну відмову. До кінця про цей час, та й кожному іншому дні своєї болісної життя сестри згадували зі страхом і болем.
і їх життям тривають
До семи років Крівошляпови Маша і Даша вже не могли ходити, сиділи вони також насилу. Їх перевели в Центральний НДІ протезування і протезобудування, де за два роки навчили пересуватися на милицях і обходитися деякий час без них. Тут сестер також навчили читати і писати. Від природи у близнюків було три ноги. Ліва Машина, права - Дашина, а третя, розташована на спині перпендикулярно і представляла собою дві зрослі ноги з 9-ю пальцями, була спільною. Вона служила дівчаткам для утримання рівноваги, але так було до пори до часу. Лікарі, вважаючи її зайвою, провели хірургічну операцію, видаливши третю кінцівку. Після цього сестри Крівошляпови перестали ходити зовсім і пересувалися за допомогою милиць або на візку.
До лікарів, яких вони ненавиділи усіма протягом життя сестри зверталися лише в самих крайніх випадках.
Профнепридатні? За борт!
У науковому інституті сестри пробули 15 років. Ніхто не думав, що вони доживуть до цього віку. Досліди все були завершені, наукові праці написані, інтерес до «природної аномалії» поступово згас. Унаслідок профнепридатність держава прийняла рішення відправити їх в Новочеркаський інтернат для дітей, які страждають захворюваннями опорно-рухового апарату, де сіамські близнюки сестри Крівошляпови пробули 4 роки. Це було найстрашніше випробування для них. Хлопці їх не злюбили, знущалися. Дівчата постійно зазнавали приниження і глузування, в результаті чого стали сильно заїкатися. За пляшку горілки інтернатських хлопчаки показували дивину місцевим жителям.
Думки про те, щоб не жити
Крівошляпови Маша і Даша все життя думали про смерть. Кілька разів вони намагалися припинити своє існування на цьому світі, хотіли викинутися з вікна 11-поверхового будинку, не раз труїли себе таблетками, різали вени, постійно просячи смерті у Бога.
У 1970 році вони переїхали в Москву, де довго не могли вирішити питання з житлом: брати на себе такий тягар суспільство не хотіло. Сестер Крівошляпових визначили в будинок для людей похилого віку №6, який став останнім їх дахом. У них там була окрема кімнатка, що служила вітальні, їдальні і спальнею одночасно. На стіні висів величезний портрет Ігоря Талькова та ікона Божої Матері. Щотижня обслуговуючий персонал приводив подивитися на "помилку природи" своїх знайомих.
Зустріч з матір'ю
Через багато років, в 35-річному віці, сестри Крівошляпови розшукали через паспортний стіл адресу матері і навідалися до неї. Зустріла їх жінка з важким поглядом і докором: «Де ви були весь цей час?», Не розуміючи, що будь її діти такими, як усі, то вони розшукали б свою маму раніше. Крім Маші і Даші, у Катерини Крівошляповой було ще двоє синів, які так і не визнали свою спорідненість з сестрами. Після багатьох років після тієї зустрічі невизнані дочки прокляли свою сім'ю. Знайшовши книгу заклинань, вночі в непроглядній темряві кілька годин вони читали молитву. На наступний день сусідка побачила у них саморобну ватяну ляльку, всю набитими голками. Мати після зустрічі зі своїми первістками почала сильно боліти і прожила недовго.
Алкоголь - невід'ємний атрибут життя сестер
Саме після важкої зустрічі з матір'ю сестри Крівошляпови (фото, представлене нижче, зроблено в останні роки їх життя) почали пити, щодня і безпробудно.
Хоча алкоголь спробували вони набагато раніше, в 14 років. Спроби позбавлення від найсильнішої залежності виявлялися безуспішними. Сестер кодували, але через деякий час довелося розкодувати, тому що вони не могли не пити, живучи в такому потворному тілі. До пияцтва пристрастилися вони від безвиході, розуміння свою ущербність і несхожість на інших. Можливо, свою роль зіграв фактор спадковості: зловживали спиртним дід, батько і один з братів. Найсильніше пила Даша, але так як організм загальний, п'яніли обидві. Зате Маша курила, в день могла витратити 2 пачки міцного «Беломора».
При відсутності особистої сестри життя мали велика кількість статевих партнерів. Даша весь час мріяла про дітей, про чоловіка. Але бажання знайти власну сім'ю стримувала їх несамостійність, при якій сестри не могли повною мірою обслуговувати навіть себе. Раніше, в інтернаті, вони заробляли небагато, займаючись пошиттям трусів, нічних сорочок. Саме така робота, яку сестри виконували старанно, наділяла їх почуттям власної затребуваності. У будинку для літніх людей вони виявилися повністю ізольованими від суспільства, а основною розвагою був телевізор.
Одна або дві?
Свідомість багатьох людей, які бачили цих дівчаток, сприймає їх як одну людину, хоча насправді це дві абсолютно різні особистості. Кожна мала свій паспорт та медичну книжку. Вони легко читали думки один одного, навіть бачили однакові сни, могли серед ночі вскочити від прівідевшіеся кошмару. Однак при повній зовнішній схожості сестри Крівошляпови були абсолютно різними. Даша була м'якою і доброю, Маша - впертою і різкою. Якщо у Маші в період навчання були одні «двійки» і «трійки», то Даші наука давалася легко, і позначки були на порядок вище. Те ж саме з віршами: одна їх відповідально вчила, друга - ні.
Причина смерті сестер Крівошляпових
Завдяки силі характеру сіамські близнюки дожили до 54 років. Причина смерті - гострий коронарний інфаркт однієї з близнят. Першою померла Маша. Даша прожила після цього 17 годин, її вбив дійшов по кровоносній системі Діагноз був прогнозований, тому що через безпробудно п'янок у обох була сильно вражена печінка. Також в організмі був виявлений набряк легенів і сильно постраждало серце. Лікарі багато років тому думали про те, щоб прооперувати сестер і розділити їх. Але при загальній кровоносній системі це виявилося неможливим.
Сестри Крівошляпови, похорони яких відбулися на Ніколо-Архангельському кладовищі, закінчили свій болісний життєвий шлях, який приніс їм масу болю, як фізичної, так і душевної. Така сумна історія сіамських близнюків-довгожителів.
У минулий понеділок в 1-й градської лікарні на 54-му році життя померли сіамські близнюки Маша і Даша Крівошляпови. Причиною смерті став гострий коронарний інфаркт у одній з сестер. Інша пережила її всього на 17 годин.
Маша і Даша думали про смерть все життя. Кілька разів вони намагалися покінчити життя самогубством. Одного разу мало не вистрибнули з вікна 11-го поверху, неодноразово труїлися таблетками, різали вени і постійно молили Бога про смерть.
Останній раз ми зустрілися з Крівошляповимі напередодні їх 50-річчя. На питання, де б вони хотіли відзначити ювілей, сестри в один голос приречено зітхнули: "На тому світі ..."
Деякі факти з життя Крівошляпових тоді не увійшли в матеріал. Сьогодні ми публікуємо подробиці тієї зустрічі.
"Довго вони не протягнуть"
Немає нічого дивного в тому, що у Маші стався інфаркт, цього слід було очікувати, - відреагував на інформацію про госпіталізацію сіамських близнюків Крівошляпових лікар-нарколог Сергій Федорченко, який кілька років тому кодував сестер. - П'ять років тому у них вже була непробудною п'янкою сильно посаджена печінка. Перед тим як кодувати Машу і Дашу, ми довго радилися з лікарями, які багато років спостерігали їх. Крім цирозу печінки у сестер виявили набряк легенів, було сильно посаджено серце, і взагалі весь їхній організм уже тоді був отруєний.
В кінці 1999 року сестри Крівошляпови стали більше скаржитися на здоров'я. Після чергового медичного обстеження лікарі винесли вердикт: "Якщо не припините вживати, вам залишиться жити не більш двох років ..."
Вони пили по-страшному. Всі спроби позбутися від алкогольної залежності зводилися до нуля. До того ж у них досить складний характер, і домогтися їх довіри виявилося не так легко, - розповідає головний лікар Пермського наркологічного центру Сергій Федорченко. - Ми полювали за ними два місяці і в підсумку вмовили. Наостанок вони розпили пляшку шампанського, і ми їх закодували.
Кодували близнюків за методом Довженка в дві руки, синхронно, терміном на рік. Однак через чотири місяці Крівошляпови знову звернулися до Сергія Анатолійовича.
Розкодує нас, будь ласка, про нас американська письменниця книгу пише, а ми без спиртного не можемо вільно спілкуватися, - благали вони лікарів.
Через кілька днів Федорченко приїхав в Москву.
Ми їх буквально на колінах просили: "Дівчата, одумайтеся! Почнете пити - ви не мешканці! " Вони навідріз відмовлялися нас вислуховувати.
Лікарі боялися, що сестри можуть самі зірватися. І через тиждень розкодували їх.
Після цього сестри почали пити з новою силою.
Незважаючи на те що тільки одна з них пила особливо сильно, по загальній кровоносній системі алкоголь через лічені хвилини доходив до іншої, - говорить Федорченко. - Тому не дивно, що у них обох організм отруєний, печінку стала, як м'якоть, пухка. Дивно, що першою померла Маша. Виходить, Даша своїм пияцтвом загнала сестру в могилу. Сама ж померла через 17 годин, коли, знову ж таки за загальною кровоносній системі, до неї дійшов трупна отрута.
Взагалі протягом усього життя сестри Крівошляпови зверталися до лікарів рідко. Вони їх не просто боялися, вони їх ненавиділи. Побачивши людей у \u200b\u200bбілих халатах вони згадували той час, коли без їх згоди в Центральному науково-дослідному інституті протезування і протезобудування Міністерства соціального забезпечення РРФСР ім ампутували третю ногу, яка була для сестер противагою. З тих пір вони так і не могли самостійно пересуватися.
Після того як у нас відняли ногу, ми довгий час не могли в себе прийти. Це все одно що звичайна людина позбавляється ноги. Найбільше боялися, що над нами все сміятися будуть. Ми і так дуже сором'язливі, комплексуємо сильно через зовнішність. А коли без ноги залишилися, так близько півроку взагалі боялися на очі людям здатися.
В Інституті педіатрії Академії медичних наук СРСР, в якому вони провели сім років, над ними щотижня проводили досліди. Сестри часто згадували, як їх, зовсім маленькими дітьми, клали в лід на тривалий час, після чого одна з дівчаток захворіла на запалення легенів, температура доходила до сорока. Тоді вони ледве вибралися.
Ми дивуємося - невже лікарі не розуміли, що, якщо ми захворіли, нас набагато довше, ніж нормальних людей, лікувати доведеться? - говорили вони. - Наприклад, на пломбування одного зуба йде по цілій годині. Нещодавно ми знову перенесли запалення легенів, так одна відразу поправилася, а інша цілих два тижні не могла в себе прийти. Так само, якщо одна підчепить якусь інфекцію, другий передається тут же. Ось так і лікуємося всі 50 років.
У 1958 році американські вчені хотіли перевезти дівчаток в США, обіцяли дати їм роботу, освіту. Але російські медики відстояли своє дітище ...
Сестри прокляли свою сім'ю
Перший раз дівчинки спробували спиртне в НДІ, де над ними проводили досліди.
Нам тоді було 12 років. Разом з нами в інституті проходила лікування Іда, старша дочка першого секретаря Вірменії Арушанян, - згадували вони під час нашої бесіди. - Вона була така красива, завжди пригощала нас закордонними цукерками, добре одягалася. Може, тому нас так тягнуло до неї. Одного разу вона запросила нас до себе додому і напоїла якийсь настоянкою. Нас тоді так розвезло, ледве ходили. Потім вона стала частіше запрошувати до себе додому, знову наливала спиртне і сміялася над нами. Потім нас перевели в Новочеркесскій інтернат для дітей-інвалідів. Там вже пили всі. Ми боялися опинитися білими воронами, тому доводилося пити нарівні з усіма. Нам тоді було всього 14 років ...
У Новочеркесском інтернаті для дітей із захворюваннями опорно-рухового апарату вони провели чотири роки.
Це було найстрашніше випробування для нас, - згадували Крівошляпови. - Саме там нас перший раз в житті відвідала думка про самогубство. Місцеві хлопці не злюбили нас. Нам оголошували бойкоти, хлопчаки били нас, скільки насмішок, принижень, образ ми винесли! За пляшку горілки хлопчаки з класу нас показували сільським хлопцям. Бувало, однокласники воду в ліжко наллють і кричать: "Подивіться, виродки описати!" А ми клеяночку постелим і промовчимо. Одного разу на нас нацькували величезну собаку. Ми після цього випадку стали сильно заїкатися.
У 1970 році сестри втекли з Новочеркесска в Москву. По дорозі втратили метрику, прописку, паспорт. Пробували влаштуватися в московський 31-й інтернат для інвалідів та престарілих. Не взяли. "Хто їх знає, раптом вони завтра помруть? А мені відповідати? " - хвилювався директор інтернату. Через місяць їх поселили в інтернаті для людей похилого віку №6.
Восени 1993 року німецькі журналісти запросили Крівошляпових в Німеччину. Після повернення вони знову стали замислюватися про суїцид. Тому як почувалися в столиці неповноцінними і самотніми.
Ми вже стояли на підвіконні 11-го поверху. Але несподівано Маша передумала, стала чинити опір і зіштовхнула мене назад в кімнату. Я тепер дуже шкодую, що ми тоді не стрибнули ... Домовитися не змогли, - зітхала Даша.
За кордоном ми себе людьми відчували. Спокійно по вулиці гуляли. Ніхто не зупинявся, пальцем не показував. А в Москві навіть на візку їдеш, вже натовп збирається, гроші кидають, просять пройтися або навіть потанцювати. Одного разу нам якийсь мужик сто доларів запропонував за танець маленьких лебедів в нашому виконанні. Ми так гроші частенько заробляли. На нашу пенсію довго адже не протягнеш ...
Взагалі Крівошляпови вважали причиною власного пияцтва спадковість.
Мати казала, що дід сильно пив, батько піддавав, та й брати теж любили цю справу, - розповідали сестри.
За безглузду випадковість навіть пологи у їх матері, Катерини Олексіївни Крівошляповой, брали лікарі, які перебували напідпитку.
У нас тоді пологовий будинок далеко не найкращий був, медперсонал часто піддавав, - розповідала Інна Чернякова, колишня співробітниця пологового будинку №6. - Лікар, який пологи у Крівошляповой приймав, до цього прийняв на груди трохи. А коли замість звичайного дитини дістали якесь дивне істота, лікар втратив свідомість. Отямився вже тверезим. "Господи, біла гарячка почалася, більше ні-ні перед роботою ..." - хрестився він.
Катерині Олексіївні спочатку сказали, що її діти померли через кілька годин після народження. Мати не повірила - тоді лікарям довелося показати сіамських близнюків. Після побаченого Катерина Крівошляпова півроку провела в психіатричній клініці. Через два роки вона знову завагітніла. І навіть через багато років ця жінка нікому не розповідала про свої перші пологи. До речі, по батькові Маші і Даші Крівошляповим дали неправдиве - Іванівни. Їхній батько Михайло боявся розголосу, галасу на роботі, адже в той час він був особистим шофером Берії. Однак кожен місяць він перекладав в науковий інститут, де знаходилися його діти, пристойну суму на лікування близнюків. У 1980 році Михайло Крівошляпов помер від раку мозку. Катерина Олексіївна померла в лютому 1998 року. Поховані вони на Химкинском кладовищі. Маша і Даша часто збиралися сходити на могилу до батьків, але так жодного разу і не дійшли.
Ми всього один раз бачилися з матір'ю. Розшукали її адресу за допомогою паспортного столу: нам пощастило, що вона зберегла прізвище чоловіка, а не поміняла її на дівочу - Тарасова. Коли ми прийшли до неї додому, вона стала кричати, проганяти нас зі словами: "Де ж ви раніше були? Чому так пізно згадали про матір? " А ми просто соромилися до неї прийти, не хотіли бути тягарем для неї. А наші два рідних брата - Сергій і Анатолій - навіть розмовляти з нами не захотіли, - згадувала Маша.
Обидва брата ніколи не визнавали Машу і Дашу своїми рідними сестрами. Вони соромилися такого споріднення, тому за все життя жодного разу не відвідали сестер і навіть не подзвонили їм. Через багато років після тієї зустрічі сестри Крівошляпови прокляли свою сім'ю.
Вони знайшли якусь книгу заклинань і одного разу вночі, в цілковитій темряві, при одній свічці, читали кілька годин молитву, - згадувала сусідка по кімнаті. - На наступний день я побачила у них ватяну саморобну ляльку, набитими голками. Кажуть, саме таким чином посилають прокляття ...
Вчора ми зв'язалися з рідним братом померлих сестер Анатолієм.
Мати ніколи нам не розповідала про свої перші пологи. Казала, що у неї була двійня і обидві дівчинки загинули. Я сумніваюся, що вона взагалі знала про народження сіамських близнюків. Але от коли вони перший раз до нас заявилися, мати трохи не знепритомніла. Після цієї зустрічі у неї почалися проблеми зі здоров'ям. Шуми в серці з'явилися ... Ця хвороба пізніше і звела її в могилу. До речі, після їх приїзду у нас все життя в суцільне пекло перетворилася. Брат Сергій зараз взагалі спився, він навіть говорить з працею. Чесно кажучи, я його дуже давно не бачив. Може, помер вже ... Нещодавно на нашу сім'ю горе обрушилося. Моя дружина при смерті ось уже кілька днів перебуває. Тому мені зараз не до Маші і Даші. Я їх ніколи своєю ріднею не рахував. Померли, говорите? Мене це зараз взагалі не хвилює.
"Ми попереджали Дашку - кинь пити!"
Більшу частину життя сестри Крівошляпови прожили в пансіонаті для людей похилого віку №6. Там їм виділили невелику окрему кімнатку, яка служила їм спальнею, спальні. На стіні висіла ікона Божої Матері, поруч - величезний портрет Ігоря Талькова. Близько балкона розташоване трюмо. Правда, дзеркало практично все було заляпано білою фарбою. Величезний шар пилу, здавалося, не витирали роками.
До чого нам дзеркало? Ми в нього тільки кілька разів на рік виглядаємо, коли нас фотографують і на день народження, - говорили сестри.
Мені здалося дивним, що ці жінки зовсім не користувалися косметикою, ніколи не душились, навіть зачісуватися вони примудрялися без гребінця. Дві пари тренувальних костюмів, одні чоловічі штани, три старих светри і парадні червоні сорочки - ось і всі наряди сіамських близнюків.
Ми приїхали в пансіонат на наступний день після смерті Крівошляпових. Про їх смерті тут знали не всі. Однак ніхто такого результату не здивувався.
Ми попереджали Дашку - ту, яка п'є: кинь цю справу - сама здохнеш і сестру угробиш, - ділиться з нами літня мешканка пансіонату. - Так не слухала вона нас. Останнім часом дівчатка взагалі здали. Пили практично кожен день. Причому купували найдешевшу горілку. Коли грошей не вистачало, до них якийсь мужик приїжджав, спирт технічний привозив. Так вони його водою розводили і за вечір літр вмовляли.
Що дивно, погану спадковість перейняла тільки Даша. Зате Маша викурювала дві пачки міцного "Беломора" в день.
Я спершу лаяла Дашу, кричала на неї, бувало, навіть била, коли вона випивала, але все марно, - скаржилася якось Маша. - Я розуміла, що їй це необхідно. Вона слабка людина, їй важко було виживати серед жорстоких людей, які нас оточували.
Я розумію, що пити шкідливо, але не можу з цим розлучитися, - виправдовувалася Даша. - Та й не хочу. Це все від самотності ...
Щомісяця сестри Крівошляпови справно відвідували клуб анонімних алкоголіків. Однак заняття з психологами їм теж не допомагали.
До сих пір жителі пансіонату згадують п'яні витівки близнюків.
Крівошляпови агресивні ставали, злі, могли бійку затіяти, - каже старожил будинку-інтернату дід Віталій. - Пам'ятається, одного разу їхали вони на своєму інвалідному візку, і тут хтось із мужиків невдало пожартував: "Ну що, дівки, може, в ліжку покувиркаться?" Так вони накинулися на нього, трохи до смерті мужика милицями не забили. Він ледве втік. Взагалі їх тут недолюблювали. Від них адже слова ласкавого не почуєш, цілими днями матюкалися.
Протягом усього життя сестри Крівошляпови мріяли мати дітей. Навіть батька пригледіли для свого майбутнього малюка.
Живе у нас тут один Микола Валентинович, тихий, спокійний, дуже добрий чоловік, - розповідає прибиральниця інтернату. - Він часто допомагав їм по господарству - то телевізор налаштує, то поличку приб'є. Весь пансіонат знав, що вони йому самі пропозицію робили, заміж за нього дуже хотіли. А щодо дітей ім лікарі відразу сказали, що про це й мови йти не може.
Маша померла близько 5 години ранку. Даша так і не дізналася про смерть сестри. Лікарі заспокоїли її словами, що та просто заснула.
Коли ми спілкувалися з Крівошляповимі, \u200b\u200bвони говорили, що можуть читати думки один одного, що їм не треба переказувати сни - вони у них однакові, їм необов'язково обідати разом - одна перекусить, а інша відчуває себе ситою, вони однаково гостро відчувають біль. А ще вони запевняли мене, що, якщо одна з них помре, інша відразу зрозуміє це: "Такі ми незвичайні, нічого один від одного приховати не можемо, тим більше смерть".
Сестри помилилися, а може бути, Даша все зрозуміла, але не захотіла ділити своє останнє людське горе зі сторонніми?
P.S. Сестри Крівошляпови уважно стежили за долею інших сіамських близнюків - Зіти і Гіти. Більше року киргизьких дівчаток готували до складної операції з розділення. Спочатку близнюків збиралися оперувати в Німеччині, але після ретельних обстежень німці порахували таку операцію занадто небезпечною і безперспективною. Думка тамтешніх лікарів був однозначним: "в процесі поділу одна з сестер обов'язково загине".
У підсумку на цей ризиковий крок пішли російські лікарі. Складна операція, яку провела в Филатовской лікарні в кінці березня спеціально зібрана бригада лікарів, закінчилася повним успіхом.
"Слава богу, що хоч цим дівчаткам не доведеться мучитися все життя, як нам", - з полегшенням і одночасно деякою заздрістю сказали Крівошляпови, дізнавшись про успішний підсумок операції.
Багато років тому лікарі думали прооперувати і Крівошляпових. Однак при загальній кровоносній системі розділити сестер виявилося неможливим. Їм випало жити і вмирати разом. У середу тіла Даші і Маші кремують в крематорії Ніколо-Архангельського кладовища.
